Урок 45-46. Тема: Мацуо Басьо «Відображення японських уявлень про красу в поезії митця»
Кожна країна неповторна. Своєрідна її мова, звичаї і традиції, культура. На сьогоднішньому уроці ми поговоримо про Японію.
· Перегляд презентації «Культура Японії».
1. «Гронування» (інформативне гроно на тему „ Японія ”) – запис у зошит.
країна вранішнього сонця
нецке
бонсай
ікебана Японія
орігамі
хоку країна вулканів
· Опрацювання інформації про життєвий і творчий шлях Мацуо Басьо (записати схематично в зошиті). – ст. 170-171. Якщо немає книги, то ось коротке повідомлення про письменника, на основі якого ви робите схему.
Повідомлення учнів про життєвий ітворчий шлях Мацуо Басьо
Мацуо Басьо жив удругій половині XVII ст. Він був одним із найвидатніших поетів Японії того часу.
За свідченням сучасників, Мацуо Басьо був невисокого зросту, струнким, із тонкими рисами обличчя. Як і всі буддисти, брив голову. Також говорять, що він був людиною спокійною, поміркованою, надзвичайно турботливою, щедрою і вірною. Він усе життя бідував, але ніколи не прагнув до збагачення.
Поет народився в 1644 р. в місті Уено провінції Іга в родині небагатого самурая Мацуо Єдзаемона. При народженні хлопчику дали ім’я Дзінсітіро, аколи він досяг повноліття, то одержав ім’я Мунефуса.
Коли ж став писати, то взяв літературний псевдонім Басьо.
Мацуо Басьо ще вдома отримав гарну освіту. У дев’ять років майбутній поет став служити при дворі місцевого володаря.
Перший вірш Басьо датується 1662 р. Через два роки два його вірші увійшли до антології японської поезії.
З 1672 р. Мацуо Басьо перебував на державній службі в Едо (Токіо). Оскільки життя чиновника його не приваблювало, він став учителем поезії, а згодом створив власну школу.
Незабаром Басьо став відомим поетом, у нього з’явилися послідовники. Проте його матеріальне становище залишалося скрутним.
Один з учнів Басьо, син багатого торговця, вмовив свого батька подарувати вчителеві невелику хатинку коло озера в передмісті Едо. Біля хижки учні посадили бананові дерева. Оселю поета називали «Басьо-ан» («бананова хижка»), а її господаря — «Той, хто живе в банановій хатині», а потім ще простіше — «Басьо» («бананове дерево»). Поет нарешті відчув себе щасливим, він мав тепер змогу спокійно творити.
Узимку 1682 р. в Едо сталася пожежа, яка знищила більшу частину міста. Згоріла й«бананова хижка» Басьо. Ця сумна подія спонукала його вирушити в мандри країною. Він мандрував близько десяти років.
Друзі відбудували його хижку. Але Басьо лише іноді (з новими віршами та дорожніми щоденниками) повертався до неї, щоб через деякий час знову вирушити в дорогу. Поет пройшов пішки через усю Японію. Підсумками його мандрів стали ліричні щоденники: «Кістки, що біліють у полі», «Листи мандруючого поета», «Подорож до Касима», «Глибокими стежками».
У 1691 р. поет повернувся до Едо й оселився у відбудованій «банановій хижці».
У 1694 р. Мацуо Басьо вирушив у подорож до Осаки. Саме в цьому місті він і помер того ж року від шлункового захворювання.
Та вірші його продовжують жити. Сьогодні їх знають не тільки в Японії, а й в інших країнах світу. Це стало можливим завдяки перекладачам, які допомагають людям різних національностей ознайомитися з творами японського поета.
Українські читачі ознайомилися з поезією Мацуо Басьо у перекладах М. Лукаша, І.Бондаренка, Г. Туркова.
Коротке повідомлення для учнів :
Поезія супроводжує японців усе життя. Вірші в них присутні скрізь: на картинах, предметах побуту ( рушниках,серветках тощо). У Японії навіть існує така давня традиція – вішати при вході в оселю маленькі дзвіночки, до яких кріпляться папірці з написаними на них віршованими рядками. Ці листочки господарі бережуть як найбільшу цінність.
Японська поезія не має рими, в основу системи віршування покладена рівна кількість складів ( часто – 13, рідше – 11) при невпорядкованому, вільному розташуванні наголошених та ненаголошених складів.
У XVII ст. поширення набув поетичний жанр хайку ( у дослівному перекладі «початкова фраза»). Мистецтво хайку популяризував Мацуо Басьо, який досяг у цьому жанрі найвищих висот.
Словникова робота: (записати у зошит)
Хайку - первісно колективна гра в ланцюгові риму, а згодом вірш силабічної форми, що виник у Японії і характеризується відсутністю рими та чіткою структурою: 17 складів розподілені між 3 рядками за схемою 5-7-5. Часто натхненням для хайку служать природні стихії, миті краси і гармонії або пережиті сильні емоції. Вірш завжди має певний філософський підтекст.
Підтекст - прихований, внутрішній зміст висловлювання.
ДЗ: вивчити 4 хайку на вибір, а також три хайку проаналізувати – ст 171-174.
_число__ березня
Домашня робота
1. Проаналізувати 3 хайку. (Робота з підручником) – ст 171-174.
Ось приклад аналізу:
Чужина чужа –
знов мандрую у світи…
мжить осіння мжа.
( мжа – дрібний частий дощ)
1. Тема вірша: туга за батьківщиною, рідними місцями.
2. Почуття, які переживає автор: самотність, ностальгія.
3. Деталь, що підсилює настрій у вірші: осіння мжа.
4. Художні прийоми: прийом звукопису. У поезії повторюються шиплячі звуки ж, ч. Повтор «чужина чужа» допомагає підсилити мотив туги.
2. Вірші напам’ять можна розповісти після карантину в школі, або ж відіслати відео вашого читання напам’ять мені у Вайбері.
Коментарi